Томин Сергій Володимирович
кандидат юридичних наук,
доцент кафедри кримінального
права,
процесу і криміналістики
Івано-Франківського
факультету
Національного університету
«Одеська юридична академія»
Дії прокурора на початку судового слідства у контексті вимог нового
КПК України
Аналіз норм
нового КПК України (далі – КПК України) серед інших дій, які вчиняються
учасниками судового провадження на початку судового слідства, оголошення
прокурором короткого викладу обвинувального акта, якщо учасники судового
провадження не заявили клопотання про оголошення обвинувального акта в повному
обсязі (ч. 2 ст. 347 КПК України), а також роз’яснення обвинуваченому суті
обвинувачення (ст. 348 КПК України).
Аналізуючи
зазначені дії державного обвинувача,
необхідно вказати на те, що саме з оголошення
прокурором короткого викладу обвинувального акта законодавець пов’язує
початок судового слідства (ст.ст. 347 та 348 КПК України). При цьому звертає на
себе увагу використання у цих нормах різних за обсягом понять. Так, ч. 2 ст.
347 КПК України вказує на словосполучення «короткий виклад обвинувального акта».
Натомість, ч. 1 ст. 348 КПК України вказує вже на «оголошення обвинувачення»
[1].
Виникає питання
про те, що повинен зробити прокурор на початку судового слідства – оголосити
короткий виклад обвинувального акта чи оголосити обвинувачення.
Для цього, на
нашу думку, необхідно перш за все з’ясувати, що законодавець розуміє під
вказаними поняттями.
Відповідно до п.
13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення – це твердження про вчинення певною
особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність,
висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
У юридичній
літературі під обвинуваченням розуміють «вимогу судового визнання права
покарання, у конкретному випадку, яке належить державі» [3, c.3].
Якщо обвинувачення,
яке підлягає оголошенню на початку судового слідства, за змістом аналогічне
постанові про притягнення особи як обвинуваченого, то прокурор повинен вказати:
1) прізвище, ім’я
та по батькові обвинуваченого, число, місяць, рік і місце його народження;
2) коротку фабулу
справи із зазначенням часу, місця вчинення злочину, а також інших обставин, які
підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України;
3) пункт,
частину, статтю Кримінального кодексу України, які передбачають
відповідальність за даний злочин.
Якщо ж пред’явлене
обвинувачення повинно бути аналогічне за змістом обвинувальному висновку, то
крім вказаних обставин його оголошення повинно передбачати викладення також і:
-
переліку доказів, що підтверджують
обвинувачення;
-
переліку доказів, на які
посилається сторона захисту;
-
обставини, що пом’якшують і
обтяжують покарання;
-
дані про потерпілого, характер та
розмір шкоди, заподіяної йому злочином;
-
дані про цивільного позивача і
цивільного відповідача.
Вважаємо, що
повідомлення повних даних про особу обвинуваченого під час оголошення
прокурором короткого викладу обвинувального акта на початку судового слідства,
має важливе значення, оскільки відсутність чітких даних про те, яка особа і в
чому саме обвинувачується, може викликати труднощі при подальшому розгляді
кримінальної справи, а особливо при розгляді багатоепізодної справи за участю
декількох обвинувачених.
Порядок викладу
обвинувачення, при якому вказуються дані про обвинувачених, дозволить кожному з
них краще зрозуміти обсяг пред’явленого обвинувачення, і, отже, забезпечить
обвинуваченим здійснення права на захист.
Розуміння
обвинуваченим пред’явленого обвинувачення також дозволить сподіватись на те, що
після питання про його зрозумілості суддя зможе отримати чітку і однозначну
відповідь.
У той же час
видається, що немає необхідності у викладі всіх відомостей, що містяться в
обвинувальному висновку (а саме доказів як тих, які підтверджують
обвинувачення, так і тих, на які посилається сторона захисту, обставин, які пом’якшують
та обтяжують покарання, а також даних про потерпілого, цивільного позивача і
цивільного відповідача). [2, с.77].
Таким чином,
враховуючи мету, яку переслідують дії прокурора з оголошення короткого викладу
обвинувального акта, обсяг вказаного поняття повинен відповідати обсягу
оголошуваного обвинувачення, про яке йде мова у ч. 1 ст. 348 КПК, та передбачає
інформування учасників судового провадження про 1) прізвище, ім’я та по
батькові обвинуваченого, число, місяць, рік і місце його народження; 2) коротку
фабулу справи із зазначенням часу, місця вчинення злочину, а також інших
обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України; 3)
пункт, частину, статтю Кримінального кодексу України, які передбачають
відповідальність за даний злочин.
Після оголошення
прокурором короткого викладу обвинувального акта, головуючий роз’яснює обвинуваченому суть обвинувачення і запитує,
чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
Як свідчить
практика судового розгляду кримінальних справ найчастіше головуючі обирають
наступну тактику: не чекають, поки обвинувачений відповість на запитання про
те, чи зрозуміла йому суть пред’явленого обвинувачення, а повідомляють йому: «...
вам зрозуміло, що ви обвинувачуєтеся в тому, що ...», і далі роз’яснює обвинувачення».
Водночас
необхідно зауважити, що покладення обов’язку з роз’яснення суті обвинувачення
на головуючого не зовсім відповідає принципу розподілу процесуальних функції
обвинувачення та вирішення справи по суті. Вважаємо більш вдалою позицію,
відповідно до якої для роз’яснення суті обвинувачення суддя повинен звернутися
до прокурора. Оскільки обов’язок оголошення обвинувачення лежить на прокурору,
то і роз’яснення окремих його положень, незрозумілих підсудному, повинен
зробити саме він.
Тому вважаємо за доцільне
доповнити ст. 348 КПК України положеннями наступного змісту: «Якщо оголошене
обвинувачення не зрозуміле обвинуваченому, головуючий звертається до прокурора
з проханням роз’яснити окремі положення або суть обвинувачення, незрозумілі
обвинуваченому».
Література:
1. Кримінальний
процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI [Електронний ресурс].
– Режим доступу до документа: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/4651%D0%B0-17.
2. Селедкина Н.А.
Судебное следствие в российском уголовном процессе: Дисс. … канд. юрид. наук:
12.00.09 / Наталья Александровна Селедкина – М., 2006. – 223 с.
3. Фойницкий И.Я.
Курс уголовного судопроизводства: В 2-х т. – Том 2 / И.Я. Фойницкий. – СПб: Изд-во
«Альфа», 1996. – 606 c.
| 
