Галицький районний суд

Івано-Франківської області

головуючому судді

Мулі Олегу Дмитровичу

вул. Караїмська, 10, м. Галич, 77100

адвоката Лотоцького М. В.

офіс № 303, вул. Є.Коновальця 35,

м. Івано-Франківськ

т.м.: 0978726754, 0995276867

E-mail: lotockiymw@mail.ru

захисника Степановича 1986 р.н.,

який обвинувачується у кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 307 КК України

КЛОПОТАННЯ

Мню, адвокатом Лотоцьким М.В., було укладено договір з мамою О.С, який знаходячись у Івано-Франківській установі виконання покарань № 12 09.03.2016 р. дав згоду на мою участь в цьому кримінальному провадженні як його захисника.

При розгляді даного кримінального провадження Ви неодноразово продовжували О.С запобіжний захід тримання під вартою. Ст. 331 КПК України передбачено, що:

1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

2. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому гл. 18 цього Кодексу (гл. 18 КПК включає ст. 176 — 213). Із аналізу ст. 199 КПК України вбачається, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється у письмовому порядку. Однак в порушення чинного законодавства сторона обвинувачення неодноразово подавала клопотання про продовження тримання під вартою О.С. усно.

Стороною обвинувачення не підтверджено ризиків передбачених ст. 177 КПК України, О.С. на протязі досудового слідства та розгляду кримінального провадження у суді не намагався впливати на свідків, експертів, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не перешкоджав кримінальному провадженню, вчинив інше кримінальне правопорушення. Стороною обвинувачення не надано Суду доказів, що О.С. при зміні запобіжного заходу на більш м’який не буде виконувати покладені Судом на нього зобов’язання.

Що стосується «обґрунтованої підозри», то згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 4 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При розгляді клопотання про продовження О.С. запобіжного заходу Суд фактично надав оцінку доказам ще до проведення судового слідства та вирішення провадження по суті.

Суд неодноразово продовжував О.С. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, посилаючись на вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Якщо із спливом часу, не маючи підтвердження ризиків передбачених ст. 177 КПК України, Суд продовжує тримання особи під вартою, то подальший розгляд провадження втрачає сенс. Бо суд вже визначив свою позицію щодо вини особи у скоєнні кримінального правопорушення до доведення цієї вини у встановленому законом порядку та фактично визначив обвинувальний уклін вирішення справи.

ЄСПЛ неодноразово визначався щодо заборони висловлюватись про винуватість особи до доведення її вини у встановленому законом порядку. Так, у справі Fatullayev v. Azerbaijan («Фатуллаєв проти Азербайджану», рішення від 22.04.10 р.) § 159 Суд зазначив: «Презумпція невинуватості, втілена в статті 6 § 2 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, яке вимагається статтею 6 § 1 Конвенції <…> Вона не лише забороняє передчасне висловлювання самим судом думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку, ця заборона поширюється не лише на суддів, а й на інших представників влади».

Сторона захисту вважає, що подальший розгляд кримінального провадження при триманні О.С. під вартою є неможливим, бо означає позбавлення особи права на неупереджений судовий розгляд, належну правову процедуру (ст. 2 КПК України) та на справедливий безсторонній суд, що передбачене ст. 6 ЄСПЛ.

Відповідно до вищенаведеного, чинного законодавства України, просимо Суд змінити О.С. запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт.

• ___________ 2017 р. Лотоцький М.В.