ЗАКОН УКРАЇНИ
Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05
липня 2012 р.
(станом на 08.06.2013 р.)
Стаття 22. Адвокатська таємниця
1.
Адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату,
помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових
відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа,
якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з
передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро,
адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката,
складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та
інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської
діяльності.
2.
Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за
письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про
надання правової допомоги з передбачених цим Законом підстав). При цьому
інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про
них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту
персональних даних.
3.
Обов’язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його
помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом,
адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням, а також на особу, стосовно якої
припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат,
адвокатське бюро, адвокатське об’єднання зобов’язані забезпечити умови, що
унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її
розголошення.
4.
У разі пред’явлення клієнтом вимог до адвоката у зв’язку з адвокатською
діяльністю адвокат звільняється від обов’язку збереження адвокатської таємниці
в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд,
орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи
посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало
відомо про пред’явлення таких вимог, зобов’язані вжити заходів для
унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її
розголошення.
5.
Особи, винні в доступі сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її
розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом.
Між захисником і тим, хто в тривозі і тузі
від грізно нависнувшого звинувачення звертається нього в надії на допомогу, -
писав А.Ф Коні, - встановлюється тісний зв'язок довіри і щирості. Захисникові
відкриваються тайники душі, йому намагаються пояснити свою винність або своє
падіння і свою, що приховується від інших, ганьбу такими подробицями особистого
життя і сімейного побуту, щодо яких сліпа Феміда повинна бути і глуха" (Коні А.Ф Судові промови. М., 2008. С. 125, 126).
Адвокат не має права розголошувати
відомості, повідомлені йому довірителем у зв'язку з наданням юридичної допомоги.
Мотиви, якими керувався при цьому законодавець, зрозумілі. Громадянин може
розраховувати на повноцінну юридичну допомогу, гарантовану йому Конституцією,
тільки в тому випадку, якщо він без побоювання і сумнівів може довіритися
адвокату. Цю можливість і забезпечують норми права, накладаючи на адвоката
обітницю мовчання.
В українській мові слово «таємниця» має таке
значення – «Те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет». Загальним
для всіх видів конфіденційних відомостей є те, що вільний доступ до них
обмежений у силу приписів законодавства. Найбільш точною видається трактування
М. Ю. Барщевського: «З того моменту, коли клієнт переступив поріг юридичної
консультації, адвокатської фірми, бюро, усе подальше складає предмет
адвокатської таємниці. Сам факт звертання до адвоката - вже професійна
таємниця. Суть прохання клієнта, зміст первинної консультації - це теж предмет
адвокатської таємниці. Більш того, якщо навіть спочатку до адвоката звернувся
не сам майбутній клієнт, а хто-небудь з його родичів, з яким згодом ніякої
угоди про ведення справи не укладалось, загальне правило залишається незмінним
- вся інформація, отримана від цього родича, навіть сам факт його
звертання-суть адвокатська таємниця». (Барщевський
М.Ю. Адвокатська етика. Самара, 2000. С. 118).
Є дві точки зору які саме відомості слід
включати в адвокатську таємницю. Одна з точок зору полягає в тому, що предмет
адвокатської таємниці включає відомості і факти, несприятливі для підзахисного.
Вони свідчать про його винність в здійсненні злочину та (або) вказують на
наявність обтяжуючих відповідальність обставин. Друга - в поняття адвокатської
таємниці потрібно включати не тільки інформацію і факти, які погіршують
становище обвинуваченого, але і всі інші дані, які з якихось міркувань останній
розраховував приховати від органів дізнання, досудового таз слідування та суду.
В зміст поняття адвокатської таємниці слід
включати:
- факт звернення громадянина до адвоката
за юридичною допомогою і мотиви, що спонукали його до такого звернення;
- будь-які відомості, повідомлені
підозрюваним, обвинуваченим адвокату, якщо немає згоди зацікавленої особи на їх
розголошення при провадженні слідства і в суді;
в) будь-які відомості, повідомлені
адвокату родичами обвинуваченого (підозрюваного) і іншими особами при зверненні
за юридичною допомогою;
г) відомості про особисте життя громадян,
отримані в ході проведення слідчих дій і які отримані вході ознайомлення з
кримінальною справою;
д) інформацію, що міститься в листуванні
(телефонних розмовах) між адвокатом і клієнтом або особою, які зверталися за
юридичною допомогою, а також яка міститься в досьє адвоката.
Огляди і виїмки документації адвокатів - не
можна виправдати ніякими міркуваннями. Адвокатська таємниця недоторканна, і
всякі спроби заволодіти нею, ким би вони не були, - це серйозне порушення
законності, спрямоване на підрив адвокатури.
Ст. 11 Правила адвокатської етики
передбачає:
(1) Дотримання принципу конфіденційності є
необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і
клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги, здійснення
захисту та представництва. Тому збереження конфіденційності будь-якої
інформації, яка визначена як предмет адвокатської таємниці Законом України «Про
адвокатуру та адвокатську діяльність» або становить персональні дані про
фізичну особу, які охороняються законодавством з питань захисту персональних
даних, є правом адвоката у відносинах з усіма суб’єктами права, які можуть
вимагати розголошення такої інформації, та обов’язком щодо клієнта й тих осіб,
кого ця інформація стосується.
(2) Дія принципу конфіденційності не
обмежена в часі.
(3) Конфіденційність певної інформації, що
охороняється адвокатською таємницею, може бути скасована тільки особою,
зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи
правонаступниками юридичної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.
(4) Розголошення відомостей, що складають
адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні
спроби органів дізнання, досудового
розслідування та суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську
таємницю.
(5) Адвокат зобов’язаний забезпечити розуміння та
дотримання принципу конфіденційності його помічниками, стажистами та членами
технічного персоналу.
(6) Адвокат зобов’язаний забезпечити такі
умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та
інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні та містять конфіденційну
інформацію, які розумно виключають доступ до них сторонніх осіб (Правила адвокатської етики затверджені рішенням
установчого з’їзду адвокатів України від 17 листопада 2012 року).
Терміну зберігання відомостей, які отримав
адвокат у зв'язку з наданням їм юридичної допомоги, Законом не встановлено. З
цього випливає, що адвокат повинен зберігати ввірену йому таємницю не тільки
під час ведення справи, але і після її закінчення, незалежно від стадії
процесу, в якій брав участь адвокат, а також від мотивів, за якими доручення
було припинено за бажанням клієнта або за ініціативою представника.
Термін зберігання відомостей, власником
яких став адвокат у зв'язку з наданням їм юридичної допомоги, Законом не
встановлено. З цього випливає, що адвокат повинен зберігати ввірену йому
таємницю не тільки під час ведення справи, але і після його закінчення,
незалежно від стадії процесу, в якій брав участь адвокат, а також від мотивів,
за якими доручення було припинено за бажанням клієнта або за ініціативою
повіреного.
Що до звільнення адвоката від обов’язку
збереження адвокатської таємниці, то Законом передбачено один випадок - у разі
пред’явлення клієнтом вимог до адвоката у зв’язку з адвокатською діяльністю
адвокат розкриває її в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів.
Слід також мати на увазі, що Загальний
кодекс правил для адвокатів країн Європейського співтовариства встановлює, що
на обов'язок дотримання адвокатської таємниці не поширюється термін давності.
Але поки адвокатська таємниця стосуються
відносин, регульованих цивільним, житловим та сімейним кодексами, вимоги
адвокатської таємниці жодних сумнівів не викликають. Однак довірені адвокату
відомості можуть бути пов'язані з вчиненим злочином або з погрозою посягання на
життя, здоров'я, безпеку, майно окремих осіб або безлічі людей, на безпеку
держави, суспільства - і тоді збереження таємниці отриманих відомостей вступає
в протиріччя з моральним обов'язком громадянина і просто порядну людину (Арія С. Про адвокатські
таємниці // Російська юстиція. 1997. N 2. С. 37).
Допомога адвокатів, які консультують
керівників злочинних угруповань з правових аспектів їхньої діяльності, є
кримінально караним пособництвом і суперечить закону але якщо мова йде про
доброчесну адвокатської роботи, в ході якої адвокат дізнався про що відбулася
або готується злочинної акції клієнта, то згідно з правилами адвокатський етики
адвокат зобов'язаний припинити надавати юридичну допомогу такому клієнту.
Якщо клієнт прийшов порадитися про злочин,
що готується то цілком очевидно, що єдина порада, яку має право дати такому
клієнтові адвокат, - це переконливо порекомендувати відмовитися від здійснення
задуму і вказати на згубність наслідків. Також можна цілком впевнено вважати,
що про уже скоєний його клієнтом злочин адвокат зобов'язаний промовчати.
На нашу думку необхідно законодавчо
врегулювати питання розголошення адвокатської таємниці коли це необхідно для
запобігання кримінальним правопорушенням.
Адвокатська таємниця може стати відомою не
тільки адвокатам а і особам, які працюють у адвокатів (наприклад помічники
адвоката), адвокатських бюро та об’єднаннях. Ці особи теж повинні зберігати
адвокатську таємницю. Адвокати та особи які в силу своїх професійних обов’язків
володіють адвокатською таємницею за її розголошення можуть притягуватися до
юридичної відповідальності.
Лотоцький М.В.
| 
