Четвер, 28.03.2024, 17:33
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [120]
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 79

Квартири Івано-Франківськ

Продаж, купівля нерухомості в Івано-Франківську

Український каталог сайтів
Дошка оголошень нерухомості Івано-Франківська
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Мої статті

Доповідь

Адвокат у суді першої інстанції

Актуальність теми. Формування в Україні правової держави з метою забезпечення надійного захисту прав, свобод та інтересів кожної людини, у якій існуватиме не лише відповідальність громадян перед державою, а й держави перед своїми громадянами, — є важливою передумовою створення в Україні демократичного суспільства. Цей головний напрямок державної політики передбачає вжиття відповідних заходів щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, подальшої демократизації його положень та приведення його у відповідність до Конституції України й міжнародно-правових стандартів.

Становлення правової держави в Україні обтяжується складною криміногенною ситуацією, що зумовлена недосконалістю соціально-економічних реформ, політичною нестабільністю, наявністю "тіньової” економіки, низьким рівнем життя окремих верств населення, правовим нігілізмом та занепадом моральних цінностей.

Cтаття 59 Конституції України проголосила право кожного на правову допомогу та зафіксувала, що у випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Цією ж  статею Конституції України на адвокатуру покладається правозахисна діяльність, безпосереднє виконання функцій по забезпеченню захисту від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах. Ці функції адвокатура здійснює на основі чинного Закону "Про адвокатурута адвокатську діяльність”, кримінально-процесуального кодексу та інших законодавчих актів.  

Проте практика свідчить, що положення ст. 59 Конституції України стосовно права кожного на правову допомогу не має реального втілення.

Вивчення стану забезпечення громадян правовою допомогою показує, що більшість громадян і, в першу чергу, малозабезпечених та інших соціально незахищених верств населення, не в змозі реально користуватись наданим їм правом на правову допомогу. Хоча держава і взяла на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги особам, які не можуть оплатити її, створена система відшкодування адвокату витрат за роботу за призначенням, зовсім не стимулює до цієї роботи. Також в окремих випадках допускаються помилки, які тягнуть за собою порушення права на захист і негативно впливають на якість правосуддя. Ці помилки пов’язані із неправильним застосуванням органами досудового слідства і судами діючого законодавства, яке забезпечує право на захист, актуальними залишаються неправомірні дії деяких посадових осіб які беруть участь у кримінальному судочинстві і адвокатів зокрема.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, допоки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України). Оскільки суд – єдиний орган, що здійснює правосуддя в Україні,  дослідження його діяльності та участі адвоката – захисника в ньому набуває першочергового значення. Судове слідство як одна зі стадій судочинства має важливе процесуальне значення, позаяк саме під час її проведення суд досліджує і перевіряє докази, на основі яких виносить вирок.

Судовий захист – конституційне право громадянина. Всі невинуваті повинні бути захищені від необґрунтованого обвинувачення. Здійснення цього положення – завдання всіх працівників правоохоронних органів, суду та осіб які беруть участь у судовому засіданні Проте найбільш спеціалізовано це завдання виконують адвокати (захисники).

Питання участі захисника у вітчизняній науці кримінального провадження України є малодослідженими, оскільки інститут судового провадження зазнав значних змін із вступом нового Кримінального процесуального кодексу України в 2012 році. Також малодослідженим є участь захисника в цьому процесі адже Закон України «Про адвокатуру та адвокатські діяльність» набув чинності 05.07.2012 року. В зв’язку з цим, як показує  судова практика, є проблеми не лише теоретичного, а й практичного характеру, які потребують невідкладного вирішення. На даний час в Україні, фактично, кримінальне провадження здійснюється за двома процесуальними кодексами – 1960 та 2012 року. Тому нагальним є комплексне дослідження  інституту перегляду судових рішень за Кримінальним процесуальним кодексом України, вивчення існуючих теоретичних позицій з цього питання, міжнародно-правових актів, вітчизняного та іноземного законодавства, судової практики і статистики, що має сприяти реформуванню та вдосконаленню термінологічної бази, порядку, форми та змісту оскарження судових рішень у кримінальному процесі України.

Питання правового регулювання й ефективності захисту у кримінальному судочинстві привертали до себе увагу багатьох вітчизняних науковців ще в ХІХ столітті, зокрема Я.І. Баршева, С.В. Вікторського, В.П. Даневського, В.М. Духовського, О.Ф. Кистяківського, А.Ф. Коні, В.А. Ліновського, П.І. Люблінського, В.Л. Случевського, М.І. Стояновського, І.Я. Фойницького та ін. Вагомий внесок у розробку згаданої проблематики зробили як українські науковці, так і вчені країн співдружності незалежних держав: С.А. Альперт, М.І. Бажанов, О.В. Баулін, В.П. Бахін, Б.А. Вікторов, І.Д. Гончаров, В.Г. Гончаренко, Г.Ф. Горський, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.А. Стремовський, М.С. Строгович, В.Т. Томін, Ф.Н. Фаткуллін, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило, Є.І. Фурса,  С.В. Щербанюк,  Я.П. Зейкан та ін.

Нормативно-правову базу становлять Конституція України, міжнародно-правові акти, чинне кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав, історичні та спеціальні джерела з питань перегляду судових рішень у кримінальному провадженні.

Наявні теоретичні розробки послужили методологічними витоками, науковим фундаментом для визначення сучасних проблем реформування кримінального судочинства та ролі адвокатури у ньому.

Мета роботи. Основною метою магістерської роботи є визначення сутності й значення адвоката – захисника у суді першої інстанції та відносини між учасниками кримінального процесу у сучасному кримінальному судочинстві України, а також пошук ефективних шляхів приведення вітчизняної системи судового слідства у відповідність до Конституції України та міжнародно-правових стандартів щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

Завдання:

визначити місце та роль адвокатури у системі функціонування державних органів України  та забезпеченні захисту прав і свобод конкретної людини.

здійснити обґрунтування й уточнити окремі аспекти поняття, сутності та правової природи участі адвоката – захисника в сучасному кримінальному процесі України;

визначити правовий статус адвоката - захисника в кримінальному судочинстві України;

обґрунтувати необхідність внесення змін до чинного кримінально-процесуального законодавства з метою підвищення ефективності захисту обвинувачених та потерпілих у кримінальному судочинстві.

Об’єктом дослідження є кримінально-процесуальні відносини, які виникають між учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу та судом  у суді першої інстанції та участь адвоката – захисника у цих відносинах.

Предмет дослідження становлять: теорія кримінально-процесуального права, практика діяльності судів першої інстанції при розгляді кримінальних справ, участь у судах адвокатів - захисників та відповідні норми кримінально-процесуального права, які регламентують цю діяльність.

Наукова новизна дослідження та його результатів полягає в тому, що в рботі вперше дослідженно інститут кримінального провадження за Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року в поєднанні з Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який набрав чинності 15.08 2012 р. За участю адвоката. Дослідження проведено на основі історичного досвіду та новітніх досягнень процесуальної науки, норм міжнародного права, з внесенням пропозицій щодо розв’язання проблем цього виду провадження.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при подальшому дослідженні проблем які виникають при участі адвоката у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, для вдосконалення чинного КПК України, у навчальному процесі - під час читання курсу «Кримінальне процесуальне право України», «Адвокатура України», а також під час розробки навчальних посібників з цих курсів та спецкурсів, наукових статей та інше.

Новий КПК розширив права адвокатів, зокрема, адвокати наділенні правом збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; застосування технічних засобів, які за новим КПК адвокат використовує без дозволу прокурора, слідчого, слідчого судді чи суду; право "брати участь” у проведенні допиту підозрюваного, обвинуваченого та інших процесуальних діях за їх участю; передбачено обов'язковість виконання законної вимоги захисника для органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх службових осіб; право на витребування та отримання висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок.

Оскільки основною метою діяльності захисника є захист, то вміння знаходити серед величезної кількості фактів такі, що спростовують обвинувачення або дають можливість пом’якшити відповідальність, є важливим пізнавальним компонентом діяльності адвоката.  Для його реалізації потрібні глибина розуму, спостережливість, проникливість, самостійність і гнучкість мислення, міцна пам’ять.

Розгляд кримінальної справи в суді першої інстанції складається з декількох частин: підготовчої, судового слідства, дебатів сторін, останнього слова підсудного, постанови і проголошення вироку. Перераховані частини зумовлюють особливості кримінально-процесуальної діяльності адвоката на кожному з названих етапів стадії судового розгляду.

У ході судового слідства, побудованого на основі змагальності та рівноправності сторін, адвокат має реальну можливість активно брати участь у дослідженні обставин і доказів, що виправдовують або пом'якшують відповідальність його підзахисного: показань свідків, висновків експертів, речових доказів, документів.

Підготовка адвоката до слухання передбачає його участь у процесі доказування по кримінальній справі. Захисник на стадії розгляду справи в суді першої інстанції має право збирати інформацію, просити суд допомогою заяви відповідних клопотань про допит свідків, витребування додаткових доказів і т. п.

У першій частині судового слідства захисник, беручи участь у дослідженні доказів обвинувачення, перевірці їх належності, допустимості та достовірності, повинен обгрунтувати свою позицію, якщо вважає, що представлені докази неприйнятні. Після цього сторона захисту представляє свої докази.

У ході судового слідства позиція захисника повинна бути активною. Йому необхідно брати участь у дослідженні доказів. Особливо важливе забезпечення безпосередності дослідження доказів у судовому розгляді. Безпосередність передбачає обов'язок суду особисто сприйняти, розглянути і дослідити наявні у справі й представлені до суду докази, на підставі яких буде встановлено наявність або відсутність обставин, що підлягають доказуванню по кримінальній справі.

На стадії судового розгляду захисник повинен добиватися допиту потерпілого і свідка в наступних випадках:

1) якщо вони в ході попереднього розслідування давали свідчення, що викривають підсудного у вчиненні злочину, якщо їх достовірність викликає сумніви, а захисник розраховує шляхом допиту та перевірки показань їх спростувати;

2) якщо свідок давав чи може дати свідчення, що виправдовують або пом'якшують провину підзахисного.

Природно, що адвокат при допиті буде задавати питання на користь підсудного. Тому треба враховувати, що обвинувачення може скористатися правом перехресного допиту, тобто бажано попередити несприятливі для захисту питання з тим, щоб на них були дані найбільш сприятливі і найменш вразливі відповіді.

Успіх складається з чотирьох складових: знання права, логіка мислення, психологічний підхід і ораторська майстерність.

У ході допиту перед адвокатом стоять наступні цілі та завдання:

1) отримання від свідка відповідно до вимог КПК повних, правдивих, об'єктивних показань;

2) пояснення причин протиріч у показаннях одного і того ж свідка при допитах, проведених на різних етапах розслідування;

3) виявлення невідповідності показань свідка матеріалами кримінальної справи, а дорівнює показаннями обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу;

4) отримання від свідка показань, що виправдовують підзахисного, пом'якшують його відповідальність;

5) відбір матеріалів для захисної промови.

У ході допиту необхідно встановити психологічний контакт. Адвокат не має права заохочувати бажання сторони заплутати суд, дати неправдиві пояснення.

Після закінчення судового слідства суд переходить до вислуховування судових дебатів. Судова промова адвоката у кримінальному процесі - це публічний виступ захисника обвинуваченого (може бути, і представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача), виголошена в судовому засіданні і звернена до суду з метою психологічного і юридичного впливу на них при викладі висновків захисника на користь захищається ним громадянина. Мова повинна бути рішучою, впевненою.

Адвокат у судовому засіданні виступає як активний правозаступник обвинуваченого. Проте захисник не є помічником суду, оскільки у його завдання не входить допомагати суду у кожному випадку, наприклад обґрунтовувати обвинувальний вирок.

Однак ні за яких обставин захисник не має права визнавати доведеними факти, які заперечує обвинувачений, погоджуватись з доведеністю обвинувачення, яке той не визнає.

Категорія: Мої статті | Додав: lotockiymw7125 (05.06.2013) | Автор: Михайло E
Переглядів: 1373 | Коментарі: 7 | Теги: Робота, суддя, захисник, адвокат, Суд | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: