Неділя, 11.04.2021, 13:25
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [120]
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 78

Квартири Івано-Франківськ

Продаж, купівля нерухомості в Івано-Франківську

Український каталог сайтів
Дошка оголошень нерухомості Івано-Франківська
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Мої статті

ДОВКІЛЛЯ ЯК ОБ’ЄКТ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ


Мельник Петро Васильович,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри кримінального права і процесу

Івано-Франківського університету права

 імені Короля Данила Галицького

 

Рогович Віолетта,

студентка VI курсу

юридичного факультету

Івано-Франківського університету   права

імені Короля Данила Галицького

  

Довкілля як об’єкт кримінально-правової охорони

 Питання охорони довкілля є одним з найактуальніших проблем і стосується життя та здоров’я населення. Заходи кримінально-правового впливу мають велике значення у природоохоронній діяльності, адже злочини проти довкілля є одними з найбільш небезпечних діянь, оскільки їхні наслідки як правило залишаються непередбачуваними і важко визначити як ці наслідки можуть вплинути на довкілля і, як наслідок, на здоров’я і життя багатьох людей.

Ефективність охорони довкілля багато в чому залежить від досконалості закону. І якраз недосконалість чинного законодавства, а саме: велика кількість відсилочних норм, складність відмежування екологічного правопорушення від злочину проти довкілля, через їх схожість за своїми об’єктивними ознаками, а також неточність щодо визначення родового об’єкта цих злочинів - стимулює збільшення екологічної злочинності.

Майже всі диспозиції статей у розділі «Злочини проти довкілля» є бланкетними - тобто такими, що для визначення ознак злочину відсилають до нормативних актів екологічного законодавства. Такі кримінально-правові норми вказують лише на порушення встановлених правил у галузі охорони довкілля, порушення цих правил не розкривається, що призводить до складнощів при застосування цих норм. Не можна визнати нормальним, що посилання в бланкетних диспозиціях на інші норми, окрім закону, створюють фактичну можливість визначити сферу кримінальних каральних заходів в галузі охорони довкілля не тільки законодавцем а й органами виконавчої влади (природоохоронними міністерствами, комітетами й відомствами). Необхідно закріпити положення, згідно з яким у зазначених нормах можливе посилання тільки на закони, а не на інші нормативно-правові акти [2, с. 43].

Норми екологічного права, що містяться в кримінальному і адміністративному законодавстві схожі між собою, тому, практично, важко розмежувати адміністративні проступки та екологічні злочини, а їхні об’єктивні ознаки подібні і полягають у порушенні тих самих заборон. Відмінність в основному полягає у суспільні небезпеці, яка проявляється через наслідки. Проте у більшості злочинів проти довкілля наслідки мають оціночних характеру. На практиці виникають труднощі щодо встановлення та доведення наявності причинного зв’язку між захворюваністю населення і фактом неправомірного забруднення довкілля. Така ситуація провокує безкарність осіб, які заподіюють шкоду довкіллю. У зв’язку з цим постає питання про розробку чітких критеріїв криміналізації.

Найбільш складним у дискусійному плані в теорії кримінального права є питання щодо визначення родового об’єкта злочинів проти довкілля. Це впливає на розуміння змісту цих злочині, їх правильну кваліфікація, а також відмежування їх від суміжних злочинів. В науковій літературі можна зустріти твердження, що родовим об’єктом злочинів проти довкілля є: блага, що охороняються кримінальним правом: сама природа, природні об’єкти, екологічна безпека – як особливо важливі та неперехідні цінності [1, с. 11-12]; природоохоронні відносини спрямовані на охорону навколишнього природного середовища людини, його покращення і оздоровлення, а також на науково обґрунтоване, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, збереження нормального економічного стану біосфери [5, с. 286]; самі природні багатства [3, с. 262], суспільні відносини з приводу умов (стосунків), що забезпечують існування багатофункціональної збалансованої єдиної системи, до якої належить і людина (все це складає навколишнє природне середовище), її охорону, раціональне використання, оздоровлення та відтворення для теперішніх і майбутніх поколінь, яка гарантуватиме безпечне для життя і здоров’я людей навколишнє природне середовище[4, с. 14].

При вирішенні родового об’єкта цих складів злочинів науковці використовують терміни «природа», «навколишнє середовище», «навколишнє природне середовище», «довкілля». Термін «природа» є всеохоплюючим і стосуються компонентів, які людина не в змозі використовувати та охороняти. Поняття «навколишнє середовище» - включає як природу, так і різні будови, інфраструктури тощо. Термін «довкілля» не має змістовного навантаження і включає все що оточує. Поняття «навколишнє природне середовище» охоплює доступну людині природу. Найбільш виправданим є останній термін. Проте, Конституція України і Кримінальний кодекс України оперує поняттям «довкілля». Тому, під поняттям «довкілля» у Кримінальному кодексі України потрібно розуміти оточуюче людину природне середовище, яке створює природні умови її життя.

Отже, кожен громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров’я довкілля, адже від його стану залежать умови проживання. Тому для осіб, які своїми діям завдають шкоду довкіллю і тим самим посягають на об’єкт охоронюваний державою, передбачено відповідальність. З метою підвищення ефективності попередження злочинів проти довкілля необхідне удосконалення нормативної бази, контролю за дотриманням кримінально-правових заборон, постійно підвищувати еколого-правову свідомість суспільства в цілому та окремих осіб.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гавриш С.Б. Основні питання відповідальності за злочини проти природного середовища (проблеми теорії та розвитку кримінального законодавства України): автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / С.Б. Гавриш. – Харків, 1994. – 39 с.

2. Діденко С.В., Крючек С.В.,Поліщук Г.С., Біла Ю.В., Миронова В.О Довкілля як об’єкт кримінально-правової охорони: Навчальний посібник / С.В.Діденко, С.В.Крючек, Г.С.Поліщук, Ю.В.Біла, В.О Миронова. – Х.: Харків юридичний, 2009. – 184с.

3. Курс советского уголовного права. Часть особенная / Н.А. Беляев, Н.С. Лейкина, В.К. Глистин и др. Отв. ред. Н.А. Беляев. – Л.: ЛГУ, 1978. – 557 с.

4. Матвійчук В.К. Кримінально-правова охорона навколишнього природного середовища: проблеми законодавства, теорії та практики: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08 / В.К. Матвійчук; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К., 2008. — 32 с.

5. Таций В.Я. Преступления против природных богатств СССР // Уголовное право УССР. Особенная часть: Учебник под ред. М.И. Бажанова и др. – К.: Вища школа. Головное изд-во, 1989. – С. 285-503.

 

Категорія: Мої статті | Додав: lotockiymw7125 (25.12.2012)
Переглядів: 2117 | Коментарі: 1 | Теги: довкілля, заходи криміналоно-правового впливу, попередження злочинів, науковій літературі, здоровя населення | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: