Місця несвободи, - пекло на землі.
26.06.13 | Степан
Терновий
Камери без
вікон, умивальники без кранів, палати для хворих та вагони для транспортування
ув’язнених – без вентиляції. Без належних умов утримання та своєчасної медичної
допомоги змушені перебувати люди в українських відділках міліції, слідчих
ізоляторах, інтернатах, психіатричних лікарнях та військових частинах. Це
констатують учасники моніторингу місць несвободи, який правозахисники проводили
протягом останнього року. Тим не менш, в апараті уповноваженого з прав людини
наголошують на певному покращенні умов останнім часом.
Безпосередній учасник моніторингу директор
Харківського інституту соціальних досліджень Денис Кобзін: «З того, що я бачив,
найстрашніше – камери у львівському СІЗО, розраховані на трьох людей, де немає
вікон, тож затримані змушені по 23 години на добу проводити у кам’яному мішку. Окрім
того, я особисто проводив інтерв’ю з дітьми, які зазнали тортур у міліції»
Ознаки катувань виявили правозахисники під час
моніторингу місць несвободи у міліцейських райвідділах на Черкащині та в Києві,
нині триває слідство. Також неналежне поводження з хворими зафіксоване у деяких
психіатричних закладах. Крім того, сьогодні йдеться про закриття чотирьох шкіл
соціальної реабілітації, де зафіксували нелюдське поводження з дітьми.
За минулий рік моніторинг провели у 169 місцях
несвободи. Йдеться не тільки про відділки та в’язниці, а також, зокрема, про
психіатричні заклади, будинки-інтернати, пункти тимчасового розміщення
біженців, військові частини, центри соціальної реабілітації, тобто ті місця,
які людина не може покинути самотужки. Від 2012 року громадськість та
представники уповноваженого Верховної Ради з прав людини отримали змогу без
попередження відвідувати ці заклади у рамках дії національного превентивного
механізму.
Попри наведене вище, представник омбудсмена з
питань національного превентивного механізму Юрій Бєлоусов вважає, що ситуація
щодо умов утримання покращується: «Ми можемо бачити, що потихеньку щодо умов
утримання ситуація покращується. Звісно, якщо ми говоримо про ті ж слідчі ізолятори, то тут рішення має
бути більш радикальне: зруйнувати їх і побудувати нові, бо, наприклад, у Львові
є ізолятор, якому понад 300 років, – зазначає він. – У той же час, цього року
суттєво впала завантаженість ізоляторів, принаймні, дотримується стандарт корисної
площі на одну особу, наприклад, роблять якісь косметичні ремонти, проводять
каналізацію. У нас є така інформація, є звіти, які ми отримуємо».
«Національний превентивний механізм - не
контролюючий або каральний орган, він діє незалежно і надає рекомендації. Але,
як показали моніторинги місць несвободи, фактор очікування того, що в будь-який
час, в будь-яку установу без попередження можуть прийти працівники Департаменту
НПМ і представники громадськості, повільно, але змінює ситуацію на краще», -
цитує Бєлоусова прес-служба омбудсмена України.
Разом з тим, пан Бєлоусов визнав, що
представники уповноваженого з прав людини не можуть реагувати на кожну скаргу
щодо порушення прав людини у місцях несвободи, оскільки не мають на це
ресурсів. Загалом, в Україні сьогодні близько 6 тисяч місць несвободи (колонії,
СІЗО, психіатричні установи, дитячі будинки-інтернати, пансіонати для людей
похилого віку і людей з інвалідністю, пункти тимчасового розміщення біженців,
соціально-реабілітаційні центри, військові частини тощо). Раніше ці місця були
закриті для громадського контролю, однак з 2012 року завдяки початку роботи
національного превентивного механізму (НПМ) представники омбудсмена і
громадськість отримали право без попередження відвідувати ці місця.
За матеріалами Радіо
Свобода, 5 канал, Укрінформ, ІСТV,
прес-служби омбудсмена України.
Джерело: http://khpg.org/index.php?id=1372200227
