Неділя, 11.04.2021, 13:09
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [120]
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 78

Квартири Івано-Франківськ

Продаж, купівля нерухомості в Івано-Франківську

Український каталог сайтів
Дошка оголошень нерухомості Івано-Франківська
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Мої статті

НОВИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС: ЗАУВАЖЕННЯ ДО ОКРЕМИХ СТАТЕЙ

Острогляд Олександр Васильович,

кандидат юридичних наук, доцент,

завідувач кафедри кримінального права і процесу

Івано-Франківського університету права

 імені Короля Данила Галицького

 

Новий кримінальний процесуальний кодекс: Зауваження до окремих статей

 

В 2012 році Україна отримала новий кодекс – Кримінальний процесуальний. З точки зору законодавчої діяльності це звичайно позитивний крок, оскільки Україна нарешті змінила кодекс неіснуючої держави, датований ще 1960 роком, українським законодавчим актом.

Як зазначалося в пояснювальній записці до Кодексу, законодавство, яке регулює порядок здійснення кримінального судочинства, має забезпечувати не лише невідворотність кримінального покарання, а й гарантувати належне дотримання прав людини у кримінальному процесі, повагу до її особистості, ставлення до неї як до особи, вина якої у вчиненні злочину ще не доведена, а також забезпечувати неупередженість та об’єктивність досудового розслідування та судового розгляду, передбачати існування ефективних процедур, які надаватимуть рівні процесуальні можливості стороні обвинувачення і стороні захисту та сприятимуть реальному утвердженню змагальності кримінального процесу.

Вказувалося, що Кримінально-процесуальний кодекс України 1960 року не в змозі забезпечити досягнення цих завдань. Результатом реалізації положень цього акту є кримінальний процес, який характеризується очевидним обвинувальним ухилом, низькою ефективністю досудових і судових процедур та їхньою надмірною забюрократизованістю.

Проте і практика перших тижнів застосування нового Кримінального процесуального кодексу України засвідчила, що цей документ потребує удосконалення, оскільки з однієї сторони він, не вирішивши окремих проблем попередника, породив нові дискусійні питання правозастосування, з іншої містить багато недоліків щодо законодавчої техніки.

Серед зауважень до окремих статей, на які варто звернути увагу в рамках цього дослідження, можна виділити наступні:

- Стаття 8 КПК України «Верховенство права» передбачає наступні положення:

1. Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

2. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як видно зі змісту цієї статті вона є реалізацією положення Конституції України викладеного в статті 3:

«Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

Проте, загальноприйнятим в юридичній науці є формулювання визнання людини найвищою цінністю як принципу гуманізму.

Принцип ж верховенства права в чинній Конституції, яка має вищу юридичну силу щодо всього законодавства України, викладено в статті 8 «В Україні визнається і діє принцип верховенства права», який має наступний виклад:

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Вказану неточність досить легко вирішити за допомогою Великого тлумачного словника сучасної української мови, в якому серед кількох варіантів під гуманізмом пропонується розуміти ставлення до людини , пройняте турботою про її благо, повагою до гідності [1, с. 266], а верховенство розуміється як панівне становище [1, с. 123], що цілком відповідає Конституції України, її викладу принципу верховенства права.

Тому статтю 8 КПК України варто викласти під назвою «гуманізм», або запозичити до її змісту положення статті 3 Конституції.

- п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК України, яка передбачає повноваження прокурора що здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, серед його повноважень передбачає наступні можливості: підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності ж з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності

Тому положення викладене в п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК України є зайвим, оскільки зазначені в цьому пункті повноваження прокурора підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення, не можуть відноситися до його повноважень у стадії досудового розслідування.

Ці повноваження відносяться до стадії судового провадження під якою згідно п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК розуміється кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами

- ч. 3 ст. 182 КПК України передбачає, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.

Відмінним цього правового регулювання інституту застави від попереднього Кодексу є якраз покладення на заставодавця обов’язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків, що навряд чи можна визнати виправданим, оскільки сама суть застави виходь з того, що виконання обов’язків забезпечується ризиком втрати заставної суми.

Таким чином можна вважати, що в такі редакції стаття 182 КПК України містить змішування положення двох запобіжних заходів застави і особистої поруки.

 Література:

1.                Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2009. – 1736 с.

2.                Конституція України // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141

3.                Кримінальний процесуальний кодекс України // Закон і Бізнес. № 22 (1061), 26 травня 2012 р.

Категорія: Мої статті | Додав: lotockiymw7125 (25.12.2012)
Переглядів: 663 | Теги: принцип гуманізму, практика Європейського суду, дотримання прав людини, Єдиний реєстр досудових розслідуван, судове провадження, верховенство права | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: