Лотоцький
Михайло Васильович
Доцент
кафедри кримінального права і процесу Івано-Франківького університету права
імені Короля Данила Галицького
ОБМЕЖЕННЯ РІВНОВТІ ПРАВ ГРОМАДЯН КРИМІНАЛЬНИМ
ПРОЦЕСУАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ
Постановка
проблеми. Набрання чинносі Кримінальним процесуальним кодексом
України (далі КПК 2012) порушило рівність конституційних прав і свобод громадян
та рівність їх перед законом. Незважаючи на втрату чинності
Криміннально-процесуальним кодексом України 1960 року (далі КПК 1960) за ним
продовжується здійснюватися судове провадження для окремих категорій громадян.
Відповідно
до перехідних положень КПК розгляд справ цих категорій підсудних здійснюється
відповідно до Кримінального-процесуального кодексу України (далі КПК 1960) який
втратив чинність відповідно до п. 2 десятого розділу «Прикінцевих положень» в
якому зазначено, що з набранням чинності Кримінальним процесуальним кодексом
України втрачає чинність
Кримінально-процесуальний кодекс України із наступними змінами [8]. Не
узгоджується п. 2 «Прикінцевих положень» з положенням п.п. 9, 11, 12,15,16 розділу ХІ «Перехідні
положення».
У першому півріччі 2012 року на розгляді місцевих загальних судів
перебувало 390,5 тис. кримінальних справ та матеріалів. Закінчено провадження у
понад 94 тис. кримінальних справ від кількості справ, які перебували на
розгляді [1, с. 2].
Відповідно до п. 11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК
2012 кримінальні
справи які надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про
застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою
про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від
кримінальної відповідальності до дня набрання чинності КПК (до 19 листопада 2012 року включно) розглядаються судами першої,
апеляційної, касаційної інстанції та Верховним Судом України в порядку та у строки, визначені КПК 1960
року, без будь-яких обмежень і винятків (стосовно складу суду, фіксування
судового провадження тощо).
Впровадження
КПК 2012 запровадило нові прогресивні
стандарти доказування, так докази які зібрані на досудовому
розслідуванні (наприклад свідчення дані внаслідок самообмови, тортур, тиску,
інше) не будуть вважатися доказами для суду, якщо вони не будуть досліджені та
підтверджені під час судового провадження.
Однак пункт 7 розділу ХІ «Перехідні положення»
КПК 2012 зовсім по іншому трактує це положення КПК 2012.
Чисельність «мешканців»
СІЗО склала на 1.07.2012 р. 33 167 осіб (статистичних даних станом на
19.11.2012 р. немає) [9].
Однак положення нового Кримінального
процесуального кодексу не можуть застосовуватися до підсудних які знаходилися
під вартою станом на 19.11.2012 р.
Запобіжні заходи, що
були обрані до 19 листопада 2012 р. включно, продовжують свою дію до моменту їх
припинення. Якщо до підсудного було
застосовано запобіжний захід відповідно до КПК 1960 то пункт 9 «Перехідних
положень» КПК 2012 не дозволяє застосувати чи змінювати запобіжні заходи
відповідно до КПК 2012.
Апеляційні чи
касаційні скарги на кримінальні справи які
надійшли до суду першої інстанції до 19 листопада 2012 року включно або розгляд
яких в суді на цей час продовжувався або були розглянуті судом першої чи
апеляційної інстанції подаються та розглядаються відповідно до КПК 1960.
Пункт 12 розділу ХІ
«Перехідних положеннь» вказує, що суди першої, апеляційної чи касаційної
інстанції можуть постановляти рішення про її повернення прокурору для
проведення додаткового розслідування. Після проведення додаткового (повторного)
розслідування такі справи направляються до суду та розглядаються ним відповідно
до КПК 2012.
Підсумовуючи вищесказане можемо зазначити наступне – судове провадження
відповідно до п.п. 7, 8, 9, 11, 12, 15, 16 розділу ХІ «Перехідних положень»:
-
порушує ст. ст. 21, 24, 58 Конституції
України;
-
порушує принципи закріплені в КПК
2012: верховенство права; рівності перед законом і судом; безпосередність
дослідження показань, речей і документів; розумні строки;
-
не дозволяє застосовувати заходи
забезпечення кримінального провадження відповідно до КПК 2012;
-
не може застосовуватися
кримінальне провадження на підставі угод;
-
кримінальні справи не можуть
розглядатися судом присяжних;
-
передбачено направлення
кримінальної справи прокурору на додаткове розслідування;
-
не дозволяється стороні захисту
збирати докази;
-
розгляд справ у всіх судових
інстанціях проводиться не чинним КПК 1960 (п. 2 розділу Х «Прикінцеві
положення»)
Таким чином судове провадження, яке застосовується до окремих осіб
відповідно КПК 1960, не дає можливості в повній мірі використовувати переваги
чинного КПК 2012 та порушує права громадян гарантовані Конституцією та законами України.
Висновки. На даний час можна констатувати, що набрання чинності КПК 2012 є значним кроком на
шляху до європейської інтеграції України, декриміналізації суспільства,
впровадження та практичної реалізації принципу верховенства права, захисту
основних прав і свобод громадян гарантованих Конституцією України, чинними
законами України та міжнародними правовими актами. Однак даний нормативно
правовий акт є недосконалим і потребує вдосконалення. На нашу думку суттєвим
його недоліком є судове провадження відповідно до п.п. 7, 8, 9, 11, 12, 15, 16 розділу ХІ
«Перехідних положень». Виключення цих пунктів з КПК 2012 дасть змогу
здійснювати правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.
Список
використаних джерел
1.
Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ і
матеріалів місцевими загальними судами, апеляційними судами областей, міст
Києва та Севастополя, Апеляційним судом Автономної Республіки Крим у I півріччі
2012 року. [Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html.
2.
Баглай М. В., Габричидзе Б. Н. Конституционное право
Российской Федерации. М. В. Баглай, Б. Н. Габричидзе— М., 1996. — С. 165.
3.
Декларация прав человека и гражданина, принятая
Учредительным собранием Франции 26 августа1789 г. // Советское государство и
право. - М., 1989. - № 7.
4.
Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена
резолюцією 217 A
(III) Генеральної Асамблеї ООН 10
грудня 1948 року. [Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
5.
Кистяковский Б. А. Идея равенства с социологической точки
зрения // Б. А. Кистяковский Мир Божий. — 1900. — № 4.
6.
Конституція України http://www.president.gov.ua/content/constitution.html
7.
Кримінальний кодекс України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.
8.
Кримінальний процесуальний кодекс України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/4651а-17.
9.
Кримінально-виконавча
система у 1-му півріччі 2012 року: статистика Олександр
Букалов, «Донецький Меморіал», Донецьк. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrprison.org.ua/statistics
/1344593701.
10.
Криміннально-процесуальний кодекс України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua /laws/show/1001-05.
11.
Крылов В. С. Проблемы равноправия и равенства в
российском конституционном праве // В. С. Крылов Журнал российского права. —
2002. — № 11. — С. 87.
12.
Пояснювальна записка до проекту
Кримінального процесуального кодексу України А. Портнов. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=42312.
13.
Рішення Конституційного Суду України у справі за
конституційним зверненням громадянина Трояна А. П. від 12 квітня 2012 року №
9-рп/2012 Справа № 1-10/2012. [Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua
/laws/ show/ v009p710-12.
14.
Цвік М. В., Петришин О. В., Абраменко Л. В. Загальна
теорія держави і права: підручник для студентів юридичних вищих навчальних
закладів / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Абраменко та інші За редакцією
д.ю.н.,проф., акад. АПрН В. М. Цвіка, д.ю.н.,проф., акад. О. В. Петришина. –
Харків: Право, 2011. – 584 с.
| 
