Трудове законодавство Польщі. Порядок найму Підприємства з іноземними засновниками, членами правління, філії компаній і представництва можуть наймати на роботу будь-яку чисельність службовців і робітників. Обмеження щодо розміру штатного розкладу, заробітної плати не передбачені. Мінімальний розмір заробітної плати обов’язковий для всіх польських господарюючих суб’єктів і в даний час складає на повній ставці брутто (тобто до вирахування податку на прибуток) 1750 злотих, тобто близько 420 євро. Іноземні працівники у Польщі повинні в обов’язковому порядку отримати дозвіл на роботу, що видається регіональною владою. Польське законодавство регулює всі питання працевлаштування: відносини роботодавець – підлеглий, умови праці, соціальне страхування і діяльність профспілок. Роботодавець підписує з працівником трудовий Договір, який визначає вид майбутньої трудової діяльності, дату початку роботи і розмір заробітної плати. Трудовий договір може бути тимчасовим або постійним, а також укладеними для виконання певного завдання чи роботи. Працедавець має право заборонити працівникам співпрацю з конкуруючими фірмами, у разі порушення, працівник несе фінансову відповідальність. Працівник зобов’язується працювати дисципліновано і з належним старанням у робочий час, встановлений на підприємстві, а також викорисовувати цей час для ефективної праці, завжди мати на увазі благо фірми і підкорятися наказам начальства по суті справи. Трудовий договір можна розірвати без попереднього повідомлення, якщо працівник серйозним чином порушить цей договір, вчинить злочин або, зі своєї вини, втратить професійну ліцензію на даний вид трудової діяльності. Загальні положення передбачають, що працівник повинен бути повнолітнім (старше 18 років). Однак є особливі правила з працевлаштування малолітніх. Працівники, яким залишилося менше двох років до виходу на пенсію (чоловіки – в 65 років, жінки – 60 років), можуть бути звільнені тільки у разі банкрутства або ліквідації фірми. Це також стосується працівників у відпустках, на лікарняному, жінок в материнській і виховній відпустках або ж у заздалегідь узгодженій відпустці за свій рахунок. При завершенні трудового договору працедавець зобов’язаний видати працівнику свідоцтво про працю. Свідоцтво має включати дані, необхідні для майбутнього роботодавця: характер виконуваних обов’язків, посада, розмір і складові частини заробітної плати, причина звільнення або закінчення трудового договору. Працівник має право вимагати видачі свідоцтва. Якщо працівник не задоволений змістом свідоцтва, він може вимагати внесення до нього змін (в крайньому випадку, навіть у судовому порядку). Заробітна плата виплачується у польській валюті як мінімум раз на місяць. Робочий час встановлено у розмірі 8 годин на день і 40 годин на тиждень. В особливих випадках дозволяється працювати 12 годин на день. Понаднормовою вважається робота в рамках обов’язків у позаробочий час, відповідно до визначень трудового законодавства. Причини для понаднормової роботи детально перераховані і включають: надзвичайні обставини, пов’язані з необхідністю захисту людського життя чи здоров’я, особистого майна або уникнення збитків; особливу необхідність роботодавця. Понаднормова робота при вищевказаних обставинах не може перевищувати 4-х годин на добу і 150-ти годин в календарному році на одного працівника. За понаднормову роботу нараховується додаткова винагорода у розмірі 50% належного заробітку за кожну годину понаднормової праці у робочі дні і в свята, які оголошені робочими днями або 100% належного заробітку за кожну годину понаднормової роботи у святкові та неробочі дні, а також у нічний час. Працівники мають право на щорічну відпустку, оплачувану у розмірі усередненої заробітньої плати за останні три місяці. Після півроку роботи працівник отримує право на половину щорічної відпустки. Право на повну відпустку отримується тільки після цілого року роботи. Тривалість щорічної відпустки залежить від трудового стажу і коливається від 18 днів (після одного року роботи) до 26 (після 10 років трудового стажу). Жінки отримують оплачувану відпустку по материнству після народження однієї дитини, тривалістю 16 тижнів (після перших пологів) або 18 тижнів (після других або наступних пологів), у разі народження близнюків або наступної дитини – 26 тижнів. Також існує трирічна виховна відпустка (оплачувана соціальним страхуванням – Zaklad Ubezpieczen Spolecznych, ZUS) до досягнення дитиною 4-річного віку. Крім того, передбачені 1-2 дні вільних від роботи дні для всіх працівників за сімейними обставинами, такими як шлюб, народження, шлюб дітей або смерть члена сім’ї, а також 2 вільних дні для догляду за дитиною до 14-ти років. Підприємство повинне зареєструватися у регіональному відділенні соціального страхування за місцезнаходженням фірми протягом 7 днів після підписання трудового договору з першим працівником. Іноземні підприємства можуть також брати безкоштовну допомогу від осіб, відряджених іноземним діловим партнером. Такі співробітники не повинні перебувати в штаті іноземного підприємства або оплачуватися ним. Джерело: http://sasconcierge.com/uk/%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8/%D1%82%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%89%D1%96-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BE
