Неділя, 11.04.2021, 13:07
Вітаю Вас Гість | RSS
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [120]
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 78

Квартири Івано-Франківськ

Продаж, купівля нерухомості в Івано-Франківську

Український каталог сайтів
Дошка оголошень нерухомості Івано-Франківська
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Мої статті

Відмежування злочину від інших протиправних діянь.

М.В. Лотоцький

 

Відмежування злочину від інших протиправних діянь.

 

Для будь-якого суспільства однією із найболючіших, актуальних і гострих проблем є проблема злочинності та її запобігання. Для боротьби із злочинністю використовується два основних способи, до них відносять: покарання за вчинення злочину та запобігання злочинам.

Для протидії цьому негативному явищу у суспільстві та для відмежування злочинів від іншої протиправної поведінки використовують кримінальний закон. Кримінальний закон – це виданий Верховною Радою України нормативно-правовий акт, що вміщує юридичні норми, що визначають, які суспільно-небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є злочином та яке покарання може бути застосовано до винних осіб.

А.П. Закалюк дав таке визначення злочинності: злочинність – це феномен суспільного життя у виді неприйнятної та небезпечної для суспільства масової, відносно стійкої, різноообумовленої кримінальної активності частини членів цього суспільства [1, с. 139].

З поняттям злочинну та «іншого діяння» нерозривно зв’язане поняття покарання за нього. В кримінальному законі закладені положення, що покарання за злочин повинно бути співрозмірним та адекватним з діянням (дією або бездіяльністю) суб’єкта злочину. До осіб, що вчинили протиправні дії  які не є злочинами застосовуються дисциплінарні, адміністративні та цивільно-правові засоби. Однак деякі положення  Особливої частини чинного Кримінального Кодексу України 2001 р. (далі - КК) суперечать Загальній частині. На нашу думку ряд статей, частин статей Особливої частини КК треба декриміналізувати та віднести їх до інших правопорушень.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданням кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кед ний. Хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини,  жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений [9, с. 3]. Це і є основним завданням кримінального закону.

Для протидії цьому негативному явищу у суспільстві та для відмежування злочинів від іншої протиправної поведінки використовують кримінальний закон. Кримінальний закон – це виданий Верховною Радою України нормативно-правовий акт, що вміщує юридичні норми, що визначають, які суспільно-небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є злочином та яке покарання може бути застосовано до винних осіб.

До кримінального закону ми відносимо КК. Відповідно до ст. 1 КК він має  своїм  завданням  правове забезпечення   охорони   прав   і  свобод  людини  і  громадянина, власності,  громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного    устрою    України   від   злочинних   посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам [7].

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс  України визначає,  які  суспільно  небезпечні  діяння  є  злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

  Ст. 11 КК містить поняття «злочину» та дає визначення, що «не є злочином». Отже,    злочином  є  передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

     Не є злочином дія або бездіяльність,  яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння,  передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної  небезпеки,  тобто  не заподіяла   і  не  могла  заподіяти  істотної  шкоди  фізичній  чи юридичній особі, суспільству або державі [7].

   В кримінальному праві обґрунтовано, що саме суспільна небезпечність є тим критерієм, що має бути покладений в основу відмежування злочину від інших правопорушень  (злочин за своєю природою є суспільно-небезпечне діянням, а інші правопорушення (проступки) є лише шкідливими для суспільства).

Нижче наведемо визначення поняття злочину в країнах ближнього зарубіжжя.

   Ст. 14 Кримінального кодексу Российскої Федерациї дає поняття злочину і що не є злочином. Преступлением признается виновно совершенное общественно опасное деяние, запрещенное настоящим Кодексом под угрозой наказания. Не является преступлением действие (бездействие), хотя формально и содержащее признаки какого-либо деяния, предусмотренного настоящим Кодексом, но в силу малозначительности не представляющее общественной опасности [8].

Кримінальний кодекс Республіки Бєларусь в ст. 11 дає визначення поняття злочину. Преступлением признается совершенное виновно общественно опасное деяние (действие или бездействие), характеризующееся признаками, предусмотренными настоящим Кодексом, и запрещенное им под угрозой наказания.

 Не являются преступлением действие или бездействие, формально содержащие признаки какого-либо деяния, предусмотренного настоящим Кодексом, но в силу малозначительности не обладающие общественной опасностью, присущей преступлению. Малозначительным признается деяние, которое не причинило и по своему содержанию и направленности не могло причинить существенного вреда охраняемым уголовным законом интересам. Такое деяние в случаях, предусмотренных законом, может повлечь применение мер административного или дисциплинарного взыскания [4].

 В Кримінальному кодексі Республіки Молдова в  ст. 14 вказано, що преступлением является наносящее вред деяние (действие или бездействие), предусмотренное уголовным законом, совершенное виновно и уголовно наказуемое.

Не является преступлением действие или бездействие, хотя формально и содержащее признаки какого-либо деяния, предусмотренного настоящим кодексом, но в силу малозначительности не представляющее степени вреда преступления [5].

Ст. 9 Кримінального  кодексу Республіки Казахстан дає визначення, що є злочином та відмежовує інші протиправні дії від нього. Преступлением признается совершенное виновно общественно опасное деяние (действие или бездействие), запрещенное настоящим Кодексом под угрозой наказания.

Не является преступлением действие или бездействие, хотя формально и содержащее признаки какого-либо деяния, предусмотренного Особенной частью настоящего Кодекса, но в силу малозначительности не представляющее общественной опасности, то есть не причинившее вреда и не создавшее угрозы причинения вреда личности, обществу или государству [3].

Ст. 1 Кримінального кодексу Республіки Польша (Kodeks karny Art. 1.) містить поняття, що є злочином а що ним не є.  Кримінальній відповідальності підлягає тільки особа, яка вчинила діяння, заборонене під загрозою покарання законом, що діяв під час його вчинення. Не є злочином заборонене діяння, громадська шкідливість якого незначна.

Не здійснює злочину особа, яка вчинила заборонене діяння, якщо не можна поставити йому у провину вчинене на момент його вчинення [6].

З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що кримінальним законодавством злочином визначається  діяння (дія або бездіяльність) яка є суспільно небезпечною, протиправною, винною, за яку передбачено покарання визначене кримінальним законом. Також законом відмежовується злочин від проступку та діянь, що не являють собою суспільної небезпеки. Так якщо діяння (дія або бездіяльність) не містять ознак злочину (суспільної небезпечності, винності, протиправності, караності) то вони не вважаються злочином. Такі діяння регулюються іншими галузями права (наприклад, адміністративним, цивільним, господарським). Розмежування понять злочину та іншого діяння слід здійснювати шляхом співставлення їх ознак які відрізняють одне поняття від іншого.

Особлива частина КК містить ряд статей які не відповідають переліченим вище ознакам злочину. На нашу думку, відповідно до цих ознак, не може бути злочином діяння передбачене ч. 1 ст. 185 КК: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка)» якщо сума викраденого майна є незначною [7]. Відповідно до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян [2]. Відповідно до цього положення, враховуючи податкову соціальну пільгу у розмірі 50 % в 2012 році кримінальна відповідальність за крадіжку буде виникати при вартості майна на суму, що перевищує107 грн. 30 коп. Таке діяння не заподіює серйозної шкоди ні суспільству ні потерпілому. На нашу думку положення цієї статті треба переглянути законодавцем.

КК містить ряд інших статей які можна віднести до «інших» правопорушень (цивільних, адміністративних інших), серед них: обман покупців, фальсифікація засобів вимірювання, ухилення від повернення виручки в іноземній валюти, зайняття забороненими видами господарської діяльності, фіктивне банкрутство та інші.

На даний час законодавцем розробляються нові положення кримінального закону, зокрема, про декриміналізація кримінального закону який передбачає скасування його злочинності в результаті чого діяння яке було злочином перетворюється до незлочинної категорії або до правопорушення іншого виду. Кримінальним процесуальним кодексом України від 2012 року вводиться поняття «кримінальних проступків» до яких будуть відносити правопорушення невеликої тяжкості. Передбачається, що з прийняттям «Закону про кримінальні проступки» злочини, що не становлять серйозної загрози для суспільства: деякі в сфері господарської діяльності,  хуліганство, дрібна крадіжка, порушення авторського права і суміжних прав і пому подібні будуть вилучені з КК. Основне ж покарання за здійснення кримінальних проступків передбачено штраф.

Однак такі зміни до вітчизняного законодавства затягуються. Прикладом може бути голосування в Парламенті України 11 січня 2013, депутати не підтримали законопроект «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів з метою забезпечення міжнародно-правових зобов'язань України» (так звана стаття Тимошенко - автор). Ним пропонувалося встановлення кримінальної відповідальності за перевищення влади або службових повноважень тільки для співробітників правоохоронних органів. Зокрема, пропонувалося перейменувати ст. 365 «перевищення влади або службових повноважень» Кримінального кодексу, назвавши її «перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу» [10].

Вважаємо, що при внесенні змін до діючого законодавства, прийнятті нових нормативно-правових актів, що стосуються відмежування понять «злочин» та «інші діяння» виходити конкретно з їх ознак, а саме: суспільна небезпека; суб'єкт правопорушення; винність; кримінальна протиправність; кримінальна караність.

Список використаних джерел:

1.                  Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. – К.: Видавничий дім «Ін Юре». – 2007. – 424 с.

2.                  Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984. [станом на 07.01.2013]. [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

3.                  Кримінальний  кодекс Республіки Казахстан [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=1008032&sublink=90000.

4.                  Кримінальний кодекс Республіки Бєларусь [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://pravo.kulichki.com/vip/uk/00000002.htm.

5.                  Кримінальний кодекс Республіки Молдова [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://base.spinform.ru/show_doc.fwx?rgn=3835.

6.                  Кримінальний кодекс Республіки Польша [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://www.kodeks-karny.org/czesc-ogolna/zasady-odpowiedzialnosci-karnej.

7.                  Кримінальний кодекс України. Закон від 05.04.2001 р. [станом на  01.01.2013]. [Електронний ресурс] – Режим доступу:   http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.

8.                  Кримінальногий кодекс Российскої Федерациї [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://www.uk-rf.com/glava03.html.

9.                  Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство з 19.11.2012 р. (оф. текст). – К.: Паливода А.В., 2012. – 382 с.

10.              Тиждень.ua. [Електронний ресурс] – Режим доступу:   http://tyzhden.ua/News/69477.     

Категорія: Мої статті | Додав: lotockiymw7125 (19.01.2013) | Автор: Михайло E
Переглядів: 1423 | Коментарі: 1 | Теги: проступок, суспільна небезпека, Злочин, злочинність, преступление, суб'єкт правопорушення, протиправність, покарання, винність, караність | Рейтинг: 0.0/0

Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: