ВІКТИМОЛОПЧНИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТІВ ПО
ЗАПОБІГАННЮ ЗЛОЧИНАМ
Лотоцький Михайло Васильович,
Доцент кафедри
кримінального права і
процесу Івано-Франківського
університету імені Короли Данила Галицького
Як свідчить практика діяльності
адвокатів, нерідко вони стають об'єктами злочинних посягань, причому,
як з боку їх клієнтів (шахрайство, вимагання, нанесення тілесних ушкоджень
тощо), так й інших осіб, включаючи суб'єктів
кримінального судочинства [1]. Отже, слід визнати це однією з актуальних проблем
віктимологічної профілактики.
Аналіз наукової літератури
засвідчує, що традиційно вчені (О.М. Джужа, В.В. Василевич, О.Г. Колб
та ін.) під віктимологічного профілактикою
розуміють специфічну діяльність соціальних інститутів, спрямовану на виявлення, усунення або
нейтралізацію факторів, обставин, ситуацій,
які формують віктимну поведінку та зумовлюють вчинення злочинів,
виявлення груп ризику та конкретних осіб з підвищенним ступенем віктимності,- З метою відновлення та активізації захисних властивостей, а також розроблення або
вдосконалення засобів, що існують для
захисту громадян та конкретних осіб від злочинів [2, с 266-267].
Інші вчені (ОМ. Джужа, Є.М.
Моісеєв, В.В. Василевич) до суттєвих ознак даної
профілактики відносять функції, цілі та завдання системи віктимологічної
профілактики її загальносоціальний, спеціальний та індивідуальний
рівні [3, с.172-173].
У наукових джерелах останнього часу
можна знайти й інші критерії та методологічні
засади визначення змісту зазначеного виду запобігання злочинам. Зокрема, досить
цікавими, теоретично і практично значимими є результати досліджень, що проведені авторським колективом вчених на чолі з
Ю.В. Бауліним та В.І Борисовим [4], В.О. Туляковим [5], В.В. Журавською
[6] та ін.
Досить важливим у теоретичному обґрунтуванні предмету
даної роботи став висновок А.П. Закалюка
щодо ролі та місця потерпілого у механізмі злочинної поведінки, а саме:
створення кримінологічної ситуації, що
сприяло вчиненню злочину щодо адвокатів або їх клієнтів, часто залежало не лише від особи, яка його
вчиняла, і від зовнішніх умов, як від
поведінки потерпілих від злочину, їх необережних, аморальних або протиправних
дій [7, с.313]. Так, у ході анонімного опитування адвокатів, що
було проведено на протязі 2006-2011 р.р. на території Волинської, Рівненської,
Львівської та Івано-Франківської областей (всього взяло в опитуванні 500 осіб)
на питання «Що стало причиною того, що Ви стали жертвами злочинних посягань»
10% адвокатів відповіли, що це була їх провокаційна поведінка щодо клієнтів (вимагання
хабаря. пропозиція піти на поступки
щодо другої сторони, некваліфіковані дії, т. ш), а 5% - такі ж дії щодо
інших учасників кримінального судочинства.
Ці ж респонденти на питання «Чи були
Ви об'єктом злочинного посягання» відповіли «так» 35% від усіх опитаних осіб.
Отже, як свідчить практика,
потерпілими від злочину адвокати у багатьох випадках були у результаті дії
одного із елементів передзлочинної ситуації. Більш того, поряд з іншими її
елементами потерпілі у процесі взаємодії з майбутнім злочинцем сприяли виникненню в останнього мотиву вчинення злочину,
об'єктом якого й ставали адвокати, а
також прийняття злочинцем рішення про це і його реалізації.
Аналогічний висновок було отримано у
ході опитування адвокатів, 65% із яких на питання
«Чи пов'язана діяльність адвоката з ризиком бути об'єктом злочинного покарання», ствердно відповіли «так».
Саме тому, при аналізі кожного
випадку вчинення злочину щодо адвокатів і
з'ясування його причинного комплексу (ст.ст. 23-23-2 КПК України) у ході зазначеного
дослідження встановлювалось, через які саме вчинки
потерпілих і в якому напрямку конкретна життєва ситуація впливала на злочинця, зокрема створювала
сприятливі умови для його негативних вчинків.
У контексті змісту об'єкта та
предмета даного дослідження (у ході опитування 75% адвокатів
висловились за те, щоб займатись віктимологічним запобіганням злочинів) та з
метою удосконалення заходів щодо
забезпечення особистої безпеки адвокатів та їх клієнтів, варто здійснити
наступні заходи:
1. Ст. 23 «Гарантії адвокатської
діяльності» Закону України «Про адвокатуру та
адвокатську діяльність» доповнити п. 18: «Адвокат та
його помічник мають право на відшкодування за рахунок держави
матеріальної та моральної шкоди, завданої діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб
при здійсненні ними свої повноважень».
Така видозміна зазначеної статті
Закону обумовлена тим, що ст. 56 Конституції України
це право гарантується для кожної особи.
2.
Перше речення
пункту третього постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілого від злочинів»
необхідно у кінці доповнити словосполученням, «...а також конфліктною, легковажною та іншою віктимною поведінкою потерпілого» та
викласти цей пункт у такій редакції:
«Не можуть бути визнані потерпілими
особи, які постраждали від злочину вчиненого ними ж; в водночас,
оскільки закон не пов'язує позбавлення особи
статусу потерпілого з неправомірністю її поведінки, суди мають визнавати
особу потерпілим й у випадках, коли вчинення щодо неї злочину спровоковано її
діями, а також конфліктною, легковажною та
іншою віктимною поведінкою потерпілого. При цьому неправомірність поведінки може бути врахована при
кваліфікації дій підсудного або призначенні йому покарання» [8, с 279.].
Список використаних джерел:
1.Дані про
злочинність в Україні за 12
місяців 2010 року. - К.: Департамент
інформаційних технологій МВС України, 20 і 1. - 58 с.
2.Кримінологія:
Навчальний посібник / О.М.
Джужа, В.В. Василевич,
О.Г. Колб та ін.; за заг. ред.
О.М. Джужи. -К.; Агіка,2010. -312 с.
3.Кримінологічна
віктимологія: Навчальний посібник / Моісеєв Є.М., Джужа О.М., Василевич В.В. га ін.; за
заг. ред. О.М.
Джужі. - К.:
Атіка, 2006. - 352 с.
4.Потерпілий
від злочину (міждисциплінарне дослідження) / Кол. авторів; за заг. ред. Ю.В. Бауліна,
В.І. Борисова. -X.: Вид-во
Кроссроуд, 2008. - 364 с
5.Туляков В.О. Віктимологія
(соціальні та кримінологічні проблеми): Монографія / В.О. Туляков. - О.'Іб.в], 2000. - 480 с
6.Журавська
З.В. Вік гомологічні засади боротьби зі злочинністю у місцях позбавлення йолі:
Дис. канд. юрид. наук /12.00.08 -К.: НАВС, 2011. -262 с.
7.Закалюк л.11.
Курс сучасної української кримінології: теорія і практика [у 3 кн.] / Закалюк
А.II. 1С Вид. дім «Ін Юре», 2007. - Кн.І: Теоретичні засади
та історія української кримінологічної пауки. - 124 с.
8. Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілого
від злочинів: постанова Пленуму Верховною Суду України від 2 липня 2004 р. № 13 // Постанови
Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах / Уклад. В.В.
Рожнона, А.С. СИЗОненка, Л.Д. Удшгова. - К.: Паливода А.В., 2011. - С. 279-286.
| 
