Вимоги до заходів попередження злочинності

Лотоцький Михайло Васильович

доцент кафедри кримінального права і процесу Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького

Правове регулювання діяльності щодо запобігання злочинності є дуже важливе в суспільстві так - як вжиття запобіжних заходів нерідко поєднане із застосуванням певних обмежень що - до особи. В пей же час в Конституції України закріплені основні права і свободи людини і громадянина. Стаття 21 Конституції вказує, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними [1, с. 6]. Однак слід звернути увагу на те, що у низці статей Розділу II Конституції України передбачено виключення та застереження щодо здійснення зазначених у них прав які обумовлюються необхідністю запобігання злочинові, його припиненню, в інших виняткових випадках. З наведеного вище слідує, що запобіжні засоби повинні задовольняти єдиній загальній вимозі; бути законними, обґрунтованими, прогресивними, реальними, економічно доцільними, радикальними, конкретними, дієвими і ефективними, бо інакше вони не виконають свого призначення.

Кримінальне покарання, примусові заходь медичного характеру і інші заходи, різноманітні за своїм змістом і специфічними вимогами, визначаються законом, а також теорією кримінології, кримінального права, виправно-трудового права, кримінального процесу і криміналістики. Що стосується інших попереджувальних заходів (зокрема, мерів по усуненню причин злочинів і умов, які їм сприяють), то вони конкретно не регламентуються правовими нормами і визначення вимог, яким ці заходь повинні відповідати, відноситься до сфери кримінології [2, с.324.).

Законність заходів, що проводяться, щодо усунення причин злочинів і умов, що сприяють їх здійсненню, полягав в тому, що вони можуть здійснюватися лише на основі закону, не суперечать діючим нормам права.

Неприпустима пропозиція заходів, що суперечать закону, що діє. Як би переконливо на перший погляд не виглядали подібні пропозиції, як би вони не здавалися «доцільними», вони повинні негайно відхилятися по єдиній підставі - невідповідності закону, що діє [3, с.161]. Якщо той, або інший нормативний акт дійсно не відповідає вимогам попередження злочинів, необхідно внести пропозицію про його зміну в установленому в установленому порядку, але не порушувати його.

Обґрунтованість заходів визначається перш за все повнотою і правильністю встановлення причин і умов, сприяючих вчиненню злочинів. Проводити заходи щодо усунення виявлених причин і умов можна лише толі, коли достатньо повно встановлена залежність від них злочинних дій.

Прогресивність попереджувальних заходів виражається в тому, що вони повинні розроблятися з урахуванням останніх досягнень науки і техніки. Прогресивні заходь можуть бути розроблені і здійснені лише за участю відповідних фахівців різних галузей техніки і науки.

Реальність і економічна доцільність попереджувальних заходів полягає в чому, що вони повинні бути виконуваними і економічно вигідними. Іноді пропонуються такі заходи попередження злочинів, які вимагають непомірно великих витрат. Важливо враховувати конкретні умови, до яких відносяться пропоновані заходи, виходити з реальних можливостей. Реальність пропонованих заходів нерідко корисно перевірити шляхом проведення експерименту. У ряді ж випадків розробка попереджувальних методів є впровадженням вже накопиченого позитивного досвіду, який перевірений практикою [4, є. 189].

Радикальність попереджувальних заходів зобов'язує до розробки методів, які викорінювали б по можливості основні, головні недоліки в діяльності тих або інших організацій. Дотримання цієї вимоги можливе при глибокому вивченні причин і умов, сприяючих вчиненню тих або інших злочинів. Зазвичай пропозиція радикальних заходів - результат глибокого аналізу матеріалів по відповідних групах кримінальних справ.

Конкретність попереджувальних заходів - необхідна умова успішності профілактичного заходу будь - якого масштабу. Загальні міркування про необхідність «підсилити виховну роботу», «усунути неполадки» і тому подібне не можуть розглядатися як корисні профілактичні заходи [5, с. 86]. Дійсна робота по попередженню злочинів має бути конкретною, визначеною, що у свою чергу значною мірою забезпечує ефективність заходів, що рекомендуються, полегшує можливість дієвого контролю за їх реалізацією.

Виконання цих та інших вимог в поєднанні з координацією запобіжної роботи з попередження злочинності та контролю з боку держави і суспільства за виконанням планів і програм профілактики злочинності неодмінно приведе до скорочення злочинів в державі.

Список використаних джерел:

1.Конституція України28.06.1996 р. ОЛАНТ., Харків. 2008 р.

2.Закалюк А.П. Актуальні методологічні проблеми української кримінологічної науки, Вісник Академії правових наук України - 2003. №2 С 611

3.Аванесова Г.А. Криминология. 3-е издание. М.2005 г.,с.204.

4.Солопанов Ю.В. Криминологическое прогнозирование и планирование борьбы с преступностью. МЛ986 г. С.312.

5.Кудрявцев В.Н. Стратегия борьбы с преступностью, М, 2003 г., с.207.