Взяття під варту – некомпетентність чи неправосудне рішення.

Приводом до цієї публікації став вирок Івано-Франківського міського суду від 20.05.2014 р. яким Особі О.О. призначено покарання - два місяці арешту, а до набрання вироком законної сили обвинуваченого було взято під варту в залі судового засідання. Хочемо зазначити, що тримання під вартою є найбільш суворим із запобіжних заходів.

Притягнення Особи О.О. до кримінальної відповідальності стало звинувачення його у хуліганських діях (ч. 1 ст. 296 КК України). Із матеріалів досудового слідства та судового провадження вбачається, що Особи О.О. на протязі дев’яти років  працюючи в санстанції зберігав свої речі та деколи «ночував» у одному з підвальних приміщень вокзалу м. Івано-Франківська з дозволу власника. Після передачі приміщення від санстанції «Львівській залізниці»  Особа О.О. продовжував зберігати особисті речі в цій кімнаті. Коли особисті речі Особи О.О. в його відсутності були винесені на вулицю, Особа О.О. пішов вияснювати причинну такого розпорядження до Посадової Особи вокзалу м. Івано-Франківська. Між ними стався конфлікт, обоє мали тілесні ушкодження. Незважаючи на те, що конфлікт виник з мотивів неприязних стосунків до особи, а не з явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, кримінальне провадження відкрили за ч. 1 ст. 296 а не за ч. 1 ст. 125 КК України. Як доказ у суді було продемонстровано малярну щітку, якою Особа О.О. нанесла один удар Посадовій Особі причому з явною неповагою до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом.

Дії передбачені ч. 1 ст. 296 КК України караються штрафом від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом - до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років. Ч. 1 ст. 296 КК України не передбачає покарання – позбавлення волі.

В судових дебатах прокурор Безрукий О. Р. просить суд призначити покарання – три місяці арешту, а у зв’язку з тим, що Особа О.О. не має постійного місяця проживання – взяти його під варту, до набуття вироком законної сили. Захисник просить суд  виправдати Особу О.О. в зв’язку з тим, що його звинувачують у злочині якого він не вчиняв, підстава - п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України. Останнє слово - Особа О.О. заперечує, що він вчиняв дії в яких його обвинувачують.

Суддя Лазарів О.Б. виходить для ухвалення судового рішення. Через деякий час в судову залу заходять два правоохоронця.

До цього часу не можу збагнути рішення судді Лазаріва О.Б., адже ст. 183 КПК України забороняє брати під варту осіб, які обвинувачуються  за ч. 1 ст. 296 КК України.

У ч. 2 ст. 183 КК України, Законодавець закріпив положення, відповідно до якого особа не може триматися під вартою. Особа О.О. є раніше не судимою, відповідно її можна взяти під варту коли вона підозрюється, обвинувачується за злочин за який передбачено:

1) основне покарання у вигляді штрафу у розмірі понад 3 тис. неоподаткованих мінімумів доходів громадян (п. 2 ч. 2 ст. 183 КК України);

2) покарання у вигляді позбавлення волі до 5 років (п. 3 ч. 2 ст. 183 КК України);

3) покарання у вигляді позбавлення волі понад 5 років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КК України). І ніякі посилання на ст. 177 КПК України, що особа без постійного місця проживання, може переховуватися від суду, і таке інше, не повинні впливати на судове рішення.

Отже,  раніше не судима особа, до якої Законом за кримінальне правопорушення не передбачено штраф три і менше тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян та позбавлення волі не може перебувати під вартою. Відповідно до ст. ст. 98, 101, 102 арешт і позбавлення волі на певний строк є різними водами покарань. Взявши Особу О.О. під варту, за кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 296 КК України, суддя порушив чинне законодавство України.

Не застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою за наступні кримінальні правопорушення передбачені КК України (злочини проти життя та здоров'я особи): ст. 124, ст. 125, ч. ст. 126, ст. 128, ч. 1 ст. 129, 132, ч. 1 ст. 142, ч. 1 ст. 143, ч. 1 ст. 144, ст. 145.

22.06.2014 р.                                          Захисник:  Лотоцький М.В.